Белый кролик к нам идёт...
Инок59
Белый кролик к нам идёт,
Тигр домой уходит.
Поспеши к нам Новый Год,
В снежном хороводе.
Звонким смехом, детворой,
Праздник пусть наполнится.
Шуткой, смехом и игрой,
Нам пускай запомнится.
Пусть улыбки расцветут,
Нас теплом согреют.
Дед Мороз, тебя здесь ждут,
Приходи скорее.
Покрывалом белых вьюг,
Одари природу.
Разукрасив всё вокруг,
К следующему году.
И исполни нам мечты,
Подари нам счастья,
Света, дружбы, красоты,
Пусть уйдут ненастья.
Я желаю Вам друзья,
Года безмятежного.
Чтоб жила Ваша семья,
Расцветая нежностью.
Чтобы детский звучал смех,
Люди уважали.
Чтоб сопутствовал успех,
День с теплом встречали.
Зла в душе не будет пусть,
А Любовь Вас радует.
Пусть уйдёт из сердца грусть,
Жизнь станет наградою.
Отдохните от забот,
Близких не забудьте.
И в грядущий Новый Год,
Счастливыми будьте.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Если сердце собьется с ритма... - Сергей Сгибнев "Хотя бы кто и во все ямы греховные впал, но если смирится, да благодушествует"! (Иоанн Лествичник, Сл.26:13)
Как нужна нам всем поддержка от братьев и сестер, упование на Господа!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
